Телекомунікаційний протокол

В галузі телекомунікації, протокол зв'язку це набір стандартних правил представлення інформації, передачі сигналів, ідентифікації та виявлення помилок необхідний для обміну інформацією. Простим прикладом пристосованого для голосового зв'язку є радіо діспедчер, що розмовляє з пересувними станціями. Протоколи зв'язку для цифрових компьютерних мереж мають багато особливостей, котрі призначені для забезпечення надійного обміну інформацією в умовах неідеального каналу зв'язку.

Стандарти з більшості протоколів розробляються IETF для Інтернет комунікацій, та IEEE, або ISO організаціями для інших типів комунікації. ITU-T розробляє телекомунікаційні протоколи та формати для PSTN.

Типи (або шари) протоколів

Зараз, мережеві протоколи поділяються на шари. Розподіл на шари - це принцип, котрий поділяє протоколи на шари, кожен з яких виконує певну та взаємодіє з іншими частинами протоколу за чітко розробленими схемами.

Наприклад, один шар може описувати, як закодувати текст, інший описує, як поводитись з повідомленнями simple mail transfer protocol, наприклад), а інший знаходитиме помилки transmission control protocol, ще один зайнятий адресами (наприклад IP-адресами Internet protocol), а інший відповідає за формування потоків бітів (point-to-point protocol), завдання другого - електричне кодування бітів (V.42 модем).

Поділ на шари дозволяє частинам протоколу розроблятися і тестуватися без величезної кількості різнихваріантів і таким чином зберігти кожний протокол відносно простим. Крім поділ на шари дозволяє близьким протоколам біти пристосованими до незвичайних обставин. Так наприклад, поштовий протокол може бути пристосований для надсилання повідомленнь літаку.

Модель, яка зазвичай використовується для поділу на шари, зветься OSI семи шарова модель, яка може біти пристосована до будь-якого протоколу, не тільки для OSI протоколів. Internet Protocol може бути аналізований за допомогою OSI моделі.

Виявлення помилок та виправлення

Це факт, що засоби зв'язку завжди дефектні. Зазвичай міра якості - це кількість неправильних бітів на кількість переданих.

Комунікаційні системи виправляють помилки вибірковим пересиланням поганих частин повідомлення. Наприклад, TCP (Transmission Control Protocol), повідомлення розбиваються на пакетикожен з яких має контрольну сумму. Коли контрольна сумма підозріла, пакет відкидається. Коли пакет втрачається, одержувач підтверджує усі паети, що надійшли, крім втраченого. Як наслідок, відправник розуміє, що пройшло вже надто багато часу, а підтвердження ще не надійшло, і він надсилає усі пакети, нв які не повернулись підтвердження. У той самий час, відправник затримує потік надсилання,якщо помилка була спричинена переповненням каналу на шляху між одержувачем та відправником. (до уваги: за спрощення: дивіться TCP для більше детального опису)

Загалом, якість TCP значно знижується в умовах високої кількості втрачених пакетів (більше за 0.1%), через те, що за протоколом необхідно ще раз надіслати пакети. З цієї причини, TCP/IP підключення зазвичай виконуються на якісних мережах, або за протоколом низчого шару з можливостями виявлення та виправлення помилок. Такі підключення зазвичай не виправляють бітові помилки від 10^-9 до 10^-12.

Пружність

Інша форма мережевого дефекту - топологічний дефект, в якому лінія зв'язку відєднана, або не може використовуватись. більшість сучасних протоколів періодично надсилають повідомлення для перевірки зв'язку. У телефонах, біт кадрування надсилається кожні 24 bits на T1 лініях. В телефонних системах, коли "синхронізація втрачена", відмовостійки механізми перенаправляють сигнали, обходячи дефектне обладнання.

Сімейства протоколів

Дивись також

Зовнішні лінки

Javvin's Protocol Dictionary