Полабська мова — вимерла слов'янська мова, належить до групи західних слов'янських мов.

Полабська мова найбільш близька до польської і разом із нею, а також славіно-померськими говірками і кашубською мовою, умовно включена до т.зв. лехитської підгрупи західних слов’янських мов (за ім’ям легендарного засновника Польщі — Lech).

Назва мови походить від слов’янської назви ріки Лаба (пол. Łaba, чес. Labe і под.).

Ареал

---

Була поширена до 1-ї половини 18 ст. на лівому березі ріки Лаба (Ельба) у німецькому князівстві Люненбурґ (тепер округ Люхов-Даненберґ землі Нижня Саксонія у Німеччині), де і були записані пам’ятки цією мовою, а також на теренах півночі сучасної Німеччини (Мекленбурґ, Бранденбурґ, Шлезвіґ).

Ареал розповсюдження полабської мови межував із сербо-лужицькими (сорбськими) діалектами на сході Німеччини.

Особливості

---

Архаїчні риси: носові ą і ę, аорист, імперфект. Іновації: дифтонгізація закритих голосних, редукція прикінцевих голосних, спрощення у відмінах.

Пам’ятки

---

Мова була неписемною, але у 17-18 ст. було записано декілька коротких текстів, а також складено словник на 5 тис. слів.

Окрім нечисленних пам’яток полабської мови зберіглися також полабські назви у топоніміці Нижньої Саксонії.

Слов'янські мови | Вимерлі мови

Polabies | Полабски език | Polabeg | Polabština | Polabische Sprache | Polabian language | Polabin kieli | Polabo | Lingua Polabica | Polabų kalba | Polabisch | Języki połabskie | Polabčina | Polabiska