Нація

НАЦІЯ (лат. natіo - плем'я, народ) - полісемантичне поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Існує два основних підходи до розуміння нації:

як політичної спільноти громадян певної держави — політична нація;
як етнічної спільності (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям "національної ідентичності" так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших).

Багатозначність поняття нації відбиває наявність безлічі концепцій феномена нації. Найбільший вплив на сучасне розуміння нації зробили ідеї К. Дойча, Е. Ґелнера, Б. Андерсона і Е. Сміта. Для соціально-демографічного підходу Дойча ("Націоналізм і соціальна комунікація", 1966) характерне функціональне визначення нації як групи, у межах якої рівень комунікативної активності значно вищий, ніж за її межами. Ґелнер ("Нації і націоналізм", 1983) вважав, що нація є результатом потреби сучасного суспільства в культурній гомогенності, обумовленій розвитком індустріального виробництва. Становлення нації безпосередньо зв'язане з поширенням загальної освіти і засобів масової інформації.

Нації, за Ґелнером, - цілеспрямовано створювані спільноти. Провідна роль у цьому процесі належить інтеліґенції. До розуміння нації, Ґелнером багато в чому близька позиція Андерсона ("Уявлені спільноти", 1991), що розглядає сучасні нації як штучно створювані "уявлені спільноти". В основі цього процесу, за Андерсоном, лежить феномен "друкарського капіталізму" із властивими йому газетами і романами, що зображують націю як соціокультурну спільність (порівн. з аналогічними ідеями Мак-Люена). Разом з тим Сміт ("Походження націй", 1989), навпаки, підкреслює, що сучасні нації органічно зв'язані з доіндустріальними спільнотами, що позначаються ним як етнії. За Смітом, уся їх розмаїтість може бути зведена до двох типів: аристократичного і народного. Нації, що виникають на базі першого типу етній, створюються шляхом бюрократичної інкорпорації нижчих соціальних груп у рамках однієї держави. Провідну роль у формуванні нації з народних етній грає інтеліґенція, що бореться за збереження етнічних традицій.

Сталінське визначення

Найвідомішим і найвживанішим в українській політології є знамените сталінське визначення нації: "Нація є стійка спільність людей, що історично склалася, виникла на основі спільності мови, території, економічного життя і психічного складу, який проявляється у спільності культури" (Сталін, "Марксизм і національне питання", 1913). За цим визначенням нація виникає в період ліквідації феодалізму й розвитку капіталізму. На заході Європи, як правило, утворення націй було разом з тим і створенням самостійних буржуазно-національних держав (Великобританії, Франції, Німеччини, Італії та ін.). У Східній Європі в силу того, що утворення централізованих держав відбувалося в умовах феодалізму, коли нації ще не склалися, виникли багатонаціональні держави (Австро-Угорщина, Росія). В період імперіалізму декілька великих імперіалістичних держав панують над численними колоніями. За цим визначенням тільки в СРСР відбувається справжній розквіт націй та їх культур, національних за формою, соціалістичних за змістом.

Етнологічний підхід

Підхід, вироблений в СРСР у 60-80-і рр. і є розвитком сталінського визначення. Згідно з цим визначенням, нація являє собою етносоціальну спільноту, яка характеризується нерозривною єдністю (взаємодією) соціально-економічних і культурних властивостей. До суттєвих ознак нації відноситься також спільність самосвідомості і соціальної структури. Таке формулювання ознак нації відображало певне ідеологічне замовлення на ідею злиття націй (соціалістичних) в «нову історичну спільноту —радянський народ».

Література

Дивись також

Політологія

Gourt Home::Gourt :: Нація

Сталінське визначення

Етнологічний підхід

Література

Дивись також