Музи́чний інструме́нт - інструмент, призначений для виконання музики. В принципі будь-який інструмент, що здатний відтворювати звуки за певних умов і в певних музичних традиціях може бути використаним, як музичний. Наука, що вивчає історію, культурні традиції та технічні особливості музичних інструментів називається інструментознавством або органологією.
Основоположна класифікація, що базується на акустичних засадах музичних інструментів, була розроблена французькими музикологами Ф.Гевартом ("Nouveau traite d'instrumentation", 1885), В. Ш.Махійоном (en:Victora Charlesa Mahillona), та вдосконалені австрійськими вченими Е.М. фон Хорнбостела (en:Ericha Moritza von Hornbostela) i К. Заксом (en:Curta Sachsa), в 1914 році. Музичні інструменти поділяються в залежності від джерела звуку наступним чином:
Пізніше в окремий вид музичний інструментів долучаються
З розвитком професійного музичного мистецтва в Європі, протягом 16-19 ст. формується традиційний інструментарій симфонічного оркестру (історичний очерк див. оркестр). Інструменти симфонічного оркестру традиційно поділяються на
В Окремо му порядку (поза групами) в симфонічних оркестрах використовують арфу, фортепіано, челесту та інші інструменти.
До найдавніших ударних відносять бубон, бугай, тулумбас. Крім того, для створення шумових ефектів використовували деякі предмети побуту — підкову, рубель, качалку тощо. Бубон — дерев’яний обруч діаметром близько 50 см, на якому закріплювалась мембрана зі шкіри. В обручі робили прорізи, куди вмонтовували маленькі дзвіночки, металеві пластинки — брязкальця. На Запорізькій Січі набули великого поширення тулумбаси — металеві, часто мідні, казани, затягнуті шкіряною мембраною, по якій вдаряли дерев’яним молотком. Любили українці і бугая — інструмент у формі невеликого конусоподібного барильця. На мембрані був проріз, куди вставляли пучок кінського волосся (“хвіст”). При смиканні його вологими пальцями добувався сильний звук, схожий на ревіння бугая (звідси походить і назва). Співучий народ створив також цілий ряд духових інструментів: сопілку (денцівку, зубівку, флояру), трембіту, ріг, сурму, трубу, волинку. Найулюбленішою була сопілка — інструмент, виготовлений із калинової гілки, бузини, ліщини, очерету та ін. Довжина сягала 30–40 см, у нижньому кінці просвердлювали 5–6 дірочок. У західних регіонах побутували різновиди сопілки — денцівка, дводенцівка, флояра, а також трембіта — довга (до 3 м) конічна дерев’яна труба без отворів. Діаметр її поступово збільшувався від 25 до 60 см, утворюючи розтруб (голосницю). Така конструкція надавала трембіті потужного звучання. У козацьких полках бойовий запал піднімала сурма — дерев’яна трубка із 7-ма дірочками і розтрубом у нижній частині. Старовинним народним інструментом була волинка (коза, дуда), що виготовлялася із овечої чи козячої шкіри, трубок, клапанів, вставлених у міх.
Улюбленими струнно-щипковими інструментами були бандура, торбан (панська бандура), поширений серед козацької старшини, панства, духовенства. Торбан мав овальний, більш витягнутий, ніж у бандури, корпус, від 30 до 60 струн та приструнків. Значного поширення набули в Україні і цимбали. Їхня резонансна коробка має форму трапеції, над верхньою декою якої натягнуто струни. На цимбалах грали, ударяючи паличками по струнах.
Musikinstrument | Musikinstrument | Musical instrument | Instrumento musical | Soitin | Instrument de musique | Glazbala | Strumenti Musicali | Zgitci | Muzikas Instrumenti | Muziekinstrument | Musikkinstrument | Instrument muzyczny | Instrumento musical | Музыкальный инструмент | Glasbilo | Musikinstrument
This article is licensed under the GNU Free Documentation License.
It uses material from the
"Музичний інструмент".
Home Page • arts • business • computers • games • health • hospitals • home • kids & teens • news • physicians • recreation• reference • regional • science • shopping • society • sports • world