Значний порт та індустріальний центр. В місті діють два великих металургійних комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та "Азовсталь"), продукція яких складає значну частину експорту України. У промисловості Донецької області частка Маріуполя — 37,5%, в Україні біля 7%.
Неправильні назви українською:Мариуполь, Маріупіль.
Історія
night_Mariupol.jpg | Mariupol plan eng.png
Маріуполь відомий з початку XVІ ст. як козацька фортеця Кальміус, що охороняла землі від татар. У 1734 р. став центром Кальміуської паланки Запорізької Січі. В місті була розташована значна частина греків, які переселялися урядом з Криму.
Після побудови в 1882 р. залізниці, що з'єднала Маріуполь з Донбасом, в порт почало поступати донецьке вугілля для вивозу закордон. В 1886-1889 рр. збудований новий Маріупольський торгівельний порт, який став другим за грузооборотом на півдні Росії після Одеси.
З 1930 р. в Маріуполі почалося будівництво металургійного заводу «Азовсталь». Окупація міста німецько-фашистськими загарбниками тривала майже 2 роки (з 8 жовтня1941 р. до 10 вересня1943 р.). За цей час гітлерівці розстріляли в місті біля 10 тисяч мирного населення. Після уходу гітлерівців у місті залишилося всього 85 тисяч чоловік.
Маріуполь сьогодні це друге за значенням місто Донецької області (після Донецька), десяте за чисельністю населення в Україні. Має давню історію (Маріуполь - перший населений пункт на території Донецької області, який отримав статус міста, 1779 рік), є "металургійною столицею" України разом з тим залишається його значення як курортного міста. Визнаний центр грецької культури в Україні (єдина в Україні кафедра новогрецької мови в Маріупольському гуманітарному університеті).
Старий Маріуполь (район, відокремлений на півдні - узбережжям Азовського моря, на сході - річкою Кальміус, на півночі бульваром Шевченко, на заході проспектом Металургів) забудований головним чином малоповерховими будинками, зберіг свою дореволюційну архітектуру. Лише вулиця Артема та проспект Леніна був поповнений після Великої Вітчизняної війни сучасними будинками, на зразок будинків зі шпилем, будинком драмтеатру, ДОСААФу, Дитячого Світу (сучасний будинок банку ПУМБ), універмагом "Україна".
Зображення:spire_home_Mariupol.jpg|Будинок зі шпилем - один з символів міста
Зображення:theatre_night_Mariupol.jpg|Драмтеатр увечері
Зображення:pumb_Mariupol.jpg|Будинок банку ПУМБ (колишній Дитячий Світ)
Архітектура решти житлових районів ("Західний", "Східний", "Кіровський", "Черьомушки", 5-ий, 17-ий мікрорайони тощо) не відзначаються особливою оригінальністю і подані стандартними 5- та 9-поверховими будинками.
Розроблений ескіз генерального плану міста.
Найважливіші вулиці
Проспекти Леніна (центральна магістраль), Металургів (з'єднує 3 правобережні райони міста), Перемоги (в Орджонікідзевському районі), Будівельників, Нахімова, Ілліча тощо.
Вулиці Артема, Торгова, Карла Лібкнехта, Купріна, Урицького, Карпинського, Макара Мазая, Маміна-Сибіряка, Олімпійська, Азовстальська, Гагаріна тощо.
Бульвари Шевченка, Комсомольський, Приморський тощо.
Площі Адміністративна, Незалежності, Перемоги, Машинобудівників, Ленінського Комсомолу, Визволення тощо.
Міський сквер ("Театральна площа"), Екстрім-парк (нові атракціони біля найбільшого в місті Палацу Культури Металургів), Лугопарк ім. 200-річчя Маріуполя, Міський сад ("Дитячий ЦПКіВ"), парки "Веселка" та "Азовсталь" у Орджонікідзевському районі, "Петровського" (біля сучасного стадіону "Іллічівець" та споруд баскетбольного клубу "Азовмаш") - у Іллічівському, Приморський - у Приморському районі міста.
Зображення:City_Tower_Mariupol.jpg|Маріуполь. Стара вежа
Зображення:park_winter_Mariupol.jpg|Маріуполь. Міський сад узимку
Зображення:Extrim_park_Mariupol.jpg|Маріуполь. Екстрім-Парк
Зображення:Center_Mariupol.jpg|Маріуполь. Центр міста
Пам'ятники
shevchenko_Mariupol.jpg
Володимиру Іллічу Леніну, Архипу Куїнджі, Володимиру Висоцькому, Тарасу Шевченко, Макару Мазаю, Г.Я. Горбаню, К.П. Апатову, Толі Балабухі, морякам-десантникам, льотчикам В.Г. Семенішину та Н.Є. Лавицькому, воїнам 9-ої авіаційної дивізії, жертвам політичних репресій 1930-50 рр. тощо. В роки радянської влади центральний сквер міста прикрашав пам'ятник А.О. Жданову, ім'я якого носило місто (демонтований у 1990 році).
депутати міськради: Балабанов Костянтин Васильович, Рачковський Едуард Анатолійович, Сізова Наталя Володимирівна, Суслов Леонід Михайлович (весь персональний склад виконкому - представники фракції Партія регіонів в міськраді)
управління, відділи, сектора, служби Виконкому Міськради
Районі адміністрації (голови є заступниками міського меру)
Місто традиційно підтримує ліві та проросійські політичні сили. На останніх парламентських виборах (2006) місто голосувало за Партію регіонів - 39,72% голосів, СПУ - 20,38% голосів, Блок Наталі Вітренко - 9,53% голосів, КПУ - 3,29% голосів. Інші політичні сили, у тому числі так звані "помаранчеві" БЮТ та "Наша Україна", не подолали 3-відсотковий бар’єр.
Приморський район — 70448 чол. (2005) — на півдні міста, уздовж Азовського моря.
Географія та клімат
Географія
Маріуполь знаходиться на півдні Донецької області, на березі Азовського моря, у гирлі річкиКальміус. Місто займає площу 166,0 км² (з передмістями, тобто територіями, підпорядкованими Маріупольській міській раді - 244,0 км²). У тому числі під забудовою - 106,0 км², зелені масиви займають 80,6 км². Ґрунти території міста переважно солонцюваті чорноземи, зі значною кількістю підземних ґрунтових вод, що часто причиняє зсуви ґрунтів.
Клімат
Помірно-континентальний з частими засухами та буревіями влітку та відлигами, мрякою взимку. Річна кількість опадів - 400 мм в рік. Агрокліматичні умови дозволяють вирощувати в передмістях Маріуполя теплолюбні сільськогосподарські культури с довгим вегетативним періодом (соняшник, баштан, виноград). Проте водних ресурсів в регіоні обмаль, тому для потреб населення та промисловості використовуються ставки та водосховища.
Напрямок вітру взимку головним чином східний, влітку - північний.
Абсолютний максимум температури повітря влітку - +40°С, мінімум - взимку -32°С.
У 2005 році склала 481,6 тис. чол., з підпорядкованими територіями (смт. Сартана, смт. Талаківка, смт. Старий Крим, с. Гнутове, с. Ломакіне) - 502,8 тис чол. Щорічне скорочення населення - 0,35% (одне з найменших в регіоні). Смертність переважає народжуваність у 2,2 рази.
Місто є ареалом скупченого мешкання азовських греків. Їх у місті 21,9 тис. осіб; крім того, у 6 найближчих сільських районах - 31,4 тис. осіб. У сумі це складає близько 70% грецького населення області та 60% - країни.
Біля 59% зайнятих у народному господарстві працюють у промисловості, 11% на транспорті.
Офіційний рівень безробіття - 0,46%, один з найменших у країні, фактичний - дещо більший.
Фінанси
Дохід бюджету міста у 2004 році склав 225769,4 тис. грн., з них перераховано в державний бюджет України 83332,0 тис. грн. Місто - один з найбільших донорів державного бюджету України.
Середня заробітна плата по місту - 1262,04 грн. (250 доларів США) в місяць - одна з найбільших в країні. Середня пенсія у місті - 423,15 грн.
Борги підприємств міста по заробітній платі скоротилися за 2005 рік на 1,1% і становлять 5,1 млн. гривень.
Об'єм наданих послуг за 9 місяців 2005 року - 860,4 млн. гривень, об'єм роздрібної торгівлі за той же термін - 838,7 млн. грн.
Підприємствами міста за 9 місяців 2005 року отримано позитивний фінансовий результат (прибуток) сумою 3,2 млрд. гривень, що на 23,6% більше торічного.
Економіка
Промисловість
В Маріуполі є 56 промислових підприємств різних форм власності. Промисловість міста багатогалузева з переважанням важкої індустрії. Загальний об'єм промислового виробництва міста за 8 місяців 2005 року (січень-серпень) склав 21378,2 млн. гривень, тобто 4,233 млрд. доларів США (у 1999 році - 6169,806 млн. гривень, тобто 1,222 млрд. доларів США). Частка міста за цим показником в загальнообласному - 37,5%.
Провідною галуззю є чорна металургія. Її частка у загальноміському об'ємі промислового виробництва складає 93,5%.
Комбінат ім. Ілліча є колективною власністю товариства орендарів (біля 37000 робітників). Голова правління комбінату - народний депутат В.С. Бойко;
комбінат має структурні підрозділи: управління громадського харчування і торгівлі (мережа 52 підприємств), аптечна мережа "Ілліч-Фарм", більш ніж 50 агроцехів (минулі колгоспи півдня Донецької та Запорізької областей), Комсомольське рудоуправління, машинобудівні підприємства (у т.ч. в Черкаської області), аеропорт "Маріуполь", Маріупольське міське телебачення тощо;
більш ніж 90000 робітників (кінець 2005 року);
6 млн. тон чавуну, 7 млн. тон сталі, 5,3 млн. тон прокату, 13,5 млн. тон агломерату щорічно.
ВАТ "Азовсталь" - металургійний комбінат, монополіст в Україні по випуску декількох назв металопрокату, підприємство з повним металургійним циклом. В.о. генерального директора - Ілля Буга. Минулий генеральний директор - О.П. Білий.
За рівнем валового доходу Азовсталь займає третє місце серед металургійних підприємств України;
6 млн. тон чавуну, 7 млн. тон сталі, 4,5 млн. тон прокату щорічно;
тісно зв'язаний з маріупольським коксохімічним заводом "Маркохім" (переважаюча частка продукції якого споживається Азовсталлю).
ВАТ "Концерн "Азовмаш"" - найбільше машинобудівне підприємство України (місто Маріуполь), яке спеціалізується на випуску обладнання для гірнічно-металургійного комплексу, цистерн-вагонів, портових кранів, котлів, паливозаправників тощо. Президент - О.В. Савчук. Підприємство формально належить країні, але ж фактично - "System Capital Management" (Донецька фінансово-економічна група на чолі з Р.Ахметовим).
Азовський судоремонтний завод - найбільше підприємство свого класу на Азовському морі (місто Маріуполь). Підприємство підпорядковане "System Capital Management" (Донецька фінансово-економічна група на чолі з Р.Ахметовим).
ВАТ "Маріупольський морський торгівельний порт" - найбільший в Східній Україні (місто Маріуполь), здійснює перевозки морем вугілля, металу, продукції машинобудування, руди, зерна з Донецької, Луганської, Харківської та сусідніх областей України, Росії.
Азовське морське пароплавство (з 2003 року ООО «Торговий флот Донбасу») - вже збанкрутіле підприємство, яке раніш здійснювало морські перевозки з портів Азовського моря (Маріуполь, Бердянськ, Таганрог). Є власністю (з 2003 - офіційно) "System Capital Management" (Донецька фінансово-економічна група на чолі з Р.Ахметовим).
На території Маріуполя працює вільна економічна зона "Азов".
Будівельними установами міста за 9 місяців 2005 року виконаний об'єм підрядних будівельно-монтажних робіт на 304,4 млн. гривень. Міська частка за цим показником в загальнообласному - 22,1%.
Транспорт
Міський електротранспорт (Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління):
трамвай (з 1933 року)- 12 маршрутів (працюють машини марки КТМ-5 та КТМ-8),
тролейбус (з 1970 року) - 14 маршрутів (працюють машини марок: Шкода 14Тр, ЗИУ-10, ЗИУ-9, ЮМЗ Т-1, ЮМЗ Т-2.
Автобуси - переважно приватні мікроавтобуси, які здійснюють перевозки містом, на приміському і міжміському сполученні.
У зв'язку з стабільною роботою більшості великих підприємств, місто постійно натрапляє на екологічні проблеми. У кінці 70-х рр. Жданов (Маріуполь) за кількістю промислових викидів у атмосферу займав 3-є місце у СРСР (після Новокузнецька та Магнітогорська). У 1989 році усіма підприємствами міста викидувалося в атмосферу через 5215 джерел забруднення 752,9 тис. тон шкідливих речовин щорічно (біля 98% припадало на металургійні комбінати та "Маркохім"). Навіть в період деякого зменшення активності промисловості у країні (середина 90-х років XX ст.) гранично-припустима концентрація (ГПК) багатьох забруднювачів навколишнього середовища була завищена:
В житлових районах, які безпосередньо примикають до промислових гігантів, концентрація бензапірену (канцероген) коливається в межах 6-9 ГПК, фтористого водню, аміаку, формальдегіду - 2-3,5 ГПК, пилу, окислів вуглецю, сірководню - 6-8 ГПК, двоокису азоту - 2-3 ГПК. Були зафіксовані випадки перевищення ГПК за фенолом у 17 (!) разів, а бензапірену до 13-14 разів.
Не зовсім продумане розміщення майданчиків для будівництва "Азовсталі" та "Маркохіму" (передбачалася економія транспортних витрат, як під час будівництва у 30-х роках, так й під час наступної експлуатації) привело до того, що роза вітрів несе усі викиди здебільшого у центральні райони Маріуполя. Дещо рятує стан інтенсивність цих вітрів та географічна "рівність" рельєфу, що не дозволяє довгий час скопичуватися забруднювачам.
В важкому стані знаходиться Азовське море поблизу міста. Вилов риби по цілому морю скоротився за останні 30-40 років в декілька разів.
До природоохоронної діяльності великі підприємства Маріуполя спрямовують мільйони гривень, але цього стає замало для того, щоб розв'язати екологічні проблеми, створені у місті роками.
Донецький обласний російський драматичний театр. У 2003 році найстаріший театр області відсвяткував своє 125-річчя. У театрі працює талановитий колектив акторів, серед яких 2 народних та 2 заслужених артиста України. За внесок у духовне виховання регіону драмтеатр у 2000 році став лауреатом конкурсу "Золотий Скіф".
Театр ляльок
Кінотеатри
"Побєда" ("Перемога")
"Савона"
"Союз"
"Комсомолець"
"Буревісник"
імені Лукова
імені Шевченка
"Ювілейний"
Палаци культури
Металургів
"Азовсталь"
"Іскра"
"Маркохім"
Моряків
"Строїтель" ("Будівник")
Палац дитячого та юнацького мистецтва ("Будинок піонерів")
В передмістях міста на березі Азовського моря відкритий пам'ятник археології пізньонеолітичний родоплемінний могильник кінця III тисячоліття до нашої ери. Під час розкопок тут було знайдено більш ніж 120 скелетів. Рядом з ними знайдено кам'яні та кісткові знаряддя, буси, прикраси з мушлі молюсків, зубів тварин.
Література та мистецтво
Творчі організації художників, об'єднання журналістів Маріуполя, літературне об'єднання "Азов'я" (з 1924 р., біля 100 членів) тощо. Твори маріупольських поетів та письменників: М.Берилова, О.Білоуса, Г.Мороза, О.Шапурми, О.Савченка, В.Кіора, Н.Харакоз, Л.Кірьякова, Л.Білозерової, П.Бессонова, О.Заруби написані українською, російською, грецькою мовами. Зараз в місті мешкає 10 членів Національної Спілки письменників України.
Громадські об'єднання
Біля 300 громадських об'єднань, у т.ч. 22 профспілкові організації, представництва біля 40 політичних партій, 16 молодіжних, 4 жіночих організацій, 37 об'єднань ветеранів та інвалідів, 134 національно-культурні громади.
Генеральне консульство Республіки Греція у Маріуполі.
Перші санаторії відчинені в місті у 1926 р. Вздовж моря тут на протязі 16 км протягнулася вузька смуга піщаних пляжів. Температура води улітку +22…+24°С. Тривалість купального сезону 120 днів.
Спорт
У вищій футбольній лізі України грає маріупольська команда "Іллічівець"(на кінець 2005 року - 3-є місце у чемпіонаті). Баскетбольний клуб "Азовмаш" - чемпіон України. Гарна школа маріупольського боксу, водного поло тощо.
Спортивні споруди міста (всього 585):
стадіон "Іллічівець"
спорткомплекс "Азовсталь"
стадіон "Азовець" (в минулому "Локомотив")
спорткомплекс "Азовмаш"
спорткомплекс "Садко"
спорткомплекс "Водник"
плавбасейн "Нептун"
шаховий клуб "Азовсталь" тощо
Соціальна сфера
Лікувальні заклади
70 лікувальних, лікувально-оздоровчих та медичних установ - лікарні, поліклініки, санепідстанції, станція переливання крові, станція швидкої та невідкладної медичної допомоги, санаторії, санаторії-профілакторії, обласний центр соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, міські центри: гастроентерологічний, торакальної хірургії, кровотеч, панкреатичний, мікрохірургії ока. Центральна басейнова лікарня на водному транспорті тощо.
Використовувалися матеріали Маріупольських міських сайтів, Маріупольської міської ради, Маріупольського краєзнавчого музею, Прес-центру ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Центрального виборчого комітету України, Верховної Ради України, результатів Всеукраїнського перепису населення (2001) тощо.
"Маріуполь"
