Малопольща - історико-географічна область у пд. і пд.-сх. частині Польщі у верхів'ях Вісли.

На цій території в 9-10 ст. проживало плем'я віслян (центр - Краків), землі яких у кін. 10 ст. за Болеслава І Хороброго були приєднані до Польської держави. Назва походить від лат. "Полоніа мінор" ("мала" або "молода" Польща), що вживалась на відміну від "старої" Польщі -Великопольщі (Познанщина). Вживалась з кін. 15 ст. стосовно Краківського, Сандомірського і Люблінського воєводств. Протягом століть територія Малопольщі змінювалася, включаючи різні, переважно польські землі. Після Люблінської унії 1569 і поділу коронних земель на провінції до М. (як провінції) було приєднано українські землі - Руське, Волинське, Подільське, Брацлавське і Київське воєводство. Внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795) Малопольща разом з частиною українських земель була включена до складу штучно створеної адм.-тер. одиниці Австрії - королівства Галичини і Лодомерії (Володомирії). З середніх віків Малопольща була тереном високої політичної, економічної і культурної активності польської шляхти і міщанства. В міжвоєнний період польська адміністрація вживала штучну назву "Малопольська Всходня" (Східна Малопольща) для окреслення, окупованої під час українсько-польської війни 1918-19 території Західно-Української Народної Республіки.

Польща

Malopolsko | Kleinpolen (Landschaft) | Lesser Poland | Małopolska