Класи́чна му́зика - не обтяжене термінологічною точністю поняття, яке вживається, в залежності від контексту, в трьох значеннях:

• 1.В значенні якісної оцінки: музика минулого, що витримала випробування часом та має аудиторію в сучасному суспільтві. Вже сьогодні в якості класичних сприймаються не тільки перлини "високого" музичного мистецтва, але й кращі взірці розважальних жанрів минулого: наприклад, вершини французької та віденьскої оперети XIX - поч. XX ст., вальси Йогана Штрауса і т.п. Показовими в цьому сенсі є вислови "класики джазу", "класична естрада" та ін.

• 2. У вузькоісторичному сенсі: музика другої половини XVIII ст. - початку XIX ст. (цей період традиційно співвідносять з класицизмом). Поняття класицизму стосовно музики не є надто широко застосовуваним, тому, наприклад, в стійкій характеристиці Гайдна, Моцарта та Бетховена як віденських класиків присутня й певна частка якісної оцінки їх творчості як фундаменту для подальшого розвитку музичної композиції.

• 3. В типологічному сенсі - т.зв. академічна музика, що наслідує передусім жанри (напр. соната, симфонія, опера і т.д.), принципи композиції (зокрема гармонії, форми, фактури і т.п.), інструментарій (напр. симфонічний оркестр, квартет і т.д.), а також традиції виконання, що формувалися в європейській музиці в XVII - поч. XX ст.. В деяких випадках конфлікт композиторів-академістів, особливо тих, що належать до авангардних течій, напр. Джона Кейджа, з музичною традицією може бути вельми складним, проте гострота конфлікт є проявом напруженого діалогу з академічною традицією, в той час, як іншим типам сучасної музики - від поп-музики до джазу такий діалог не властивий.

"Класична"_музика.jpg Провести чітку межу між академічною та неакадемічною музикою не завжди можливо - ті чи інші поєднання надбань різних типів музики характерні багатьом музикантам XX ст., напр. Джорджу Гершвіну та Ендрю Ллойд Уеберу, частково українським композиторам Івану Карабицю та Олександру Костіну та іншим. Яскравим прикладом синтезу академічного жанру та неакадемічного музичного тематизму і традицій виконання став жанр рок-опери, що з'явився в кінці 1960-х років. Своєрідне засвоєння атональності, сонористики, та інших цікавих надбань академічного авангарду демонструють окремі джазові музиканти (напр. en:Amy Denio). На межі різних типів музики балансує і сучасна електронна музика. Незважаючи на це, розгляд академічних та неакадемічних музичних жанрів в одному культурологічному та мистецтвознавчому просторі, як серед спеціалістів, так і серед пересічних слухачів поки що виглядає проблематичним. Авангард.jpg]]

В сучасній культурі побутує протиставлення "класичної музики" будь-якій іншій, як серйозної розважальній або високої низькій. Таке протиставлення не є послідовним: сам по собі вибір музичної мови не гарантує змістовності художнього висловлення чи розважального запалу, адже з одного боку симфонія може бути примітивною та поверховою, але, з іншого, джазова композиція може бути радше змістовною ніж розважальною.

В тому чи іншому вигляді протиставлення високого і низького завжди існувало в культурі взагалі та в музичній, зокрема: так, для музичної культури XVIII ст. "високою" музикою виступали, передусім, музика церковна, тоді як комічна опера або танцювальна сюїта відповідали музиці "низькій", розважальній. Більш значний розрив, що утворився між серйозною та розважальною музикою у XX ст., пов'язаний з цілою низкою причин: культурна глобалізація приводить до експансії неєвропейських музичних традицій у європейський музичний простір, радикальні зміни в соціально-економічному устрої кардинально розширили аудіторію авторської музики, відібравши цю аудиторію у фольклора, поглиблення розмаїтості форм суспільного побуту і т.ін.
Muzyka_poważna.jpg Плутанина значень, притаманна поняттю "класична музика", характерна більшості європейських мов, в т.ч. англійській (classic music), німецькій (klassischer Musik), французькій (musique classique) та російській (классическая музыка) і викликана з одного боку багатозначністю слова "класичний", з іншого - поширенням англоамериканських стандартів класифікації аудіопродукції. Проте, наприклад, в польскій мові зберігається чітке розмежування понять між класичною, як такою що належить до епохи класицизму (Muzyka klasycystyczna), та академічною музикою (Muzyka poważna).

Див. також Музика

Музика

Klassisk musik | Klassische Musik | European classical music | Klasika muziko | Música clásica | Musique classique | מוסיקה קלאסית | शास्त्रीय संगीत | Musica classica | 古典派音楽 | Klassieke muziek | Muzyka poważna | Música clássica | Классическая музыка | Âm nhạc cổ điển | Muzike classike | 古典音乐