ЕМПІРИЗМ (грец. empeiria - досвід) - напрям у теорії пізнання, що визнає почуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді. При цьому, інша пізнавальна здатність людини - розум - розглядається в Е. тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані Е. - це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися виключно на відповідному досвіді.

У якості цілісної гносеологічної концепції Е. сформувався в XVII-XVIII ст. В історії філософії Е. виступав як ідеалістичний (Г’юм, Берклі, Мах, Авенаріус, сучасний логічний емпіризм тощо), такий що визнавав єдиною реальністю суб'єктивний досвід (відчуття, уявлення), і як матеріалістичний Е. (Ф. Бекон, Гоббс, Локк, Кондільяк та ін.), що вважав, що джерелом почуттєвого досвіду є об'єктивно існуючий світ. Протилежний емпіризмові - раціоналізм.

Див. також

• Досвід
• Емпіричне і теоретичне
• Словник термінів із всесвітньої історії

Філософія Гносеологія

Емпиризъм | Empirisme | Empirie | Empiri | Empirismus | Empiricism | Empiriismo | Empirismo | Empirismi | Empirisme | אמפיריציזם | Empirismo | 経験論 | 경험론 | Empirisme | Empiri | Empiryzm | Empirismo | Empirism | Эмпиризм | Empirizmus | Empiri | Deneycilik | 经验主义