• Actinobacteria
  • Acidimicrobidae
    
    • Acidimicrobiales
      
      • Acidimicrobineae
        
  • Actinobacteridae
    
    • Actinomycetales
      
      • Actinomycineae
        
      • Micrococcineae
        
      • Corynebacterineae
        
      • Micromonosporineae
        
      • Propionibacterineae
        
      • Pseudonocardineae
        
      • Streptomycineae
        
      • Streptosporangineae
        
      • Frankineae
        
      • Glycomycineae
        
    • Bifidobacteriales
      
      • Bifidobacteriaceae
        
      • неназвана група
        
  • Coriobacteridae
    
    • Coriobacteriales
      
      • Coriobacterineae
        
  • Rubrobacteridae
    
    • Rubrobacterales
      
      • Rubrobacterineae
        
  • Sphaerobacteridae
    

Актинобактерії (застаріла назва - променисті грибки) – грам-позитивні бактерії, які характеризуються високим (більше 55%) вмістом гуаніна і цитозіна в ДНК та мають подібну грибам міцелярну будову. Найбільша підгрупа – актиноміцети (Actinomyceta), далі вся інформація стосується цієї підгрупи.

Товщина міцелія актиноміцетів - 0,5—1,0 мкм. При зростанні на щільних середовищах розрізняють субстратний і повітряний частині міцелія. Розмножуються вони фрагментами або спорами що утворюються у різних видів на повітряному і/або субстратному міцелії. Спори і спороносці мають різноманітну форму. Зрідка забезпечени джгутиками і здібні до пересування.

Подібно до грибів актиноміцети здатні утворювати позаклітинні ферменти гидролази, розкладаючі складні полімерні речовини (хітин, лігнін, гумусоподібні речовини). Поширені в ґрунті, мулі водоймищ, на рослинних залишках, основною екологічною роллю є розкладання органічної речовини. Є патогенні форми, що викликають актиномікоз.

Актиноміцети є активними продуцентами антибіотиків, утворюючи до половини відомих науці.

Деякі члени класу

Нокардіоформні актиноміцети

Аеробні організми, що мають в циклі розвитку міцеліальну стадію. Міцелій може розпадатися на елементи, утворюючи ланцюжки, подібні спорангіям. Справжніх спор немає. Сюди відносять рід Rhodococcus, здатний використовувати вуглеводні нафти.

Геодерматофіли і франкії

Міцелій, що утворюється, ділиться на окремі коковидні клітини, рухомі у геодерматофілів і нерухомі у франкіев. Франкіі — азотфіксуючі симбіонти вільхи і інших небобових рослин, створюючі на їх корінні бульби. Житло: грунт, води і шкіра ссавців.

Актіноплани

У циклі розвитку мають рухому стадію і стадію утворення розвиненого міцелія, розділеного перегородками. Розділяються на роди по типах спорангіїв. Сапротрофи і факультативні паразити. Поширені в грунті, лісовій підстилці, тваринних останках і воді природних джерел, часто розвиваючись на пилку рослин, що потрапили в неї.

Стрептоміцети

Утворюють добре розвинений повітряний міцелій, що не розпадається в процесі розвитку на окремі клітки. Спорангії складаються з прямих або закручених спіраллю ланцюжків нерухомих спор. Мешкають в грунті, характеризуються сильною антибіотичною і хитінорозчинюющею активністю.

Мадуроміцети

Міцелій також не розпадається на окремі клітки. Суперечки тільки на повітряному міцелії в ланцюжках або спорангіях, як рухомі так і немає. Група погано вивчена і вимагає ревізії.

Термоактіноміцети і термоноспори

Термоактиноміцети утворюють типові ендоспори і за цією ознакою, а також по будові 16s рРНК повинні бути віднесені до бацил, проте утворюють розвинений міцелій. Термофіли, здатні рости в діапазоні 40—48 градусів за Цельсієм.

Ресурси Інтернет

Колекція посилань про актиноміцетів

Корейська дослідницька група актиноміцетів

Біологія | Бактерії | Мікробіологія

Aktinomyzeten | Actinobacteria | Actinobacteria | Actinobacteria | Actinobacteria | Actinomyces | Actinomyces | Actinobacteria | Актиномицеты | 放線菌門